Щаснівка
Волочиський район, Хмельницька область

Історія села

ІСТОРІЯ  СЕЛА

     Вперше  село  Щаснівка  згадане  в  письменних  джерелах  у  1583 році. За  4 км.  на  захід  від  Щаснівки  знаходився  з  1589  року  хутір  Зелена  Криниця  Лановецького  району  Тернопільської  області. Поселення  започаткувалося  на  схилах  Авратинської  височини  в  заплавах  річки  Збруч.  Тривалий  час  Щаснівка  належала  до  Кременецького  повіту  Волиньського  воєводства.

     Територію  Галичини  в  1772  році  загарбала  Австрія. Щаснівка  залишилася  у  складі  Речі  Посполитої. За  другим  поділом  Польщі  1793 року  кордон  між  Росією  і  Австрією  був  встановлений  по  р. Збруч  з  її  першою  притокою  і  Щаснівка  відійшла  до  Росії. З  того  часу  село  перетворилося  в  важливий  пункт  зовнішньої  торгівлі.

     Десь  на  початку  16 ст. у  селі  було  збудовано  дерев’яну  церкву, яка  простояла  до  1933 року.

     В  епоху  кріпосництва  село  було  закріпачене, як  і  безліч  сіл  на  Правобережній  Україні. В  південно-західній  частині  села  був  збудований  панський  маєток  і  цілий  панський  фільварок.

     Село  розташоване  в  досить  віддаленому  місці. Це  мало  великий  вплив  на  культурний  розвиток  села. Панський  маєток  був  малодохідним  і  останній  поміщик  Топляков ( полковник ) здав  його  в  оренду  євреям-орендарям.

     В  період  „сталінщини” в  селі було  відкрито  продаж  відрубів-хуторів. Хутори  купували  на  виплату  заможні  селяни, біднота  склавши  купчу  через  рік-два  кидали  землю, що  не  сплатять  за  неї  грошей. В селі  було  мало  заможних  людей  які  могли  купити  і  утримувати  хутір. В  село  почали  приїжджати  люди  із  заможних  сіл: Маначин, Курилівки, Черняви  і  купувати  землю. Вони  купляли  землю, будували  хати, розвивали  своє  господарство. Деякі  стали  досить  заможні  як  Нідзельський. Він  мав  власний  млин, жатку, круподерню, олійню, молотарку.

     В  селі  після  скасування  кріпосного  права  було  відкрито  церковно-приходську  школу  з  трьома  роками  навчання  в  якій  у  1916 році  навчалися  37  учнів  із  заможніх  селян. Навчалися  в  школі  тільки  хлопці. Школа  залежала  від  церкви  і  все  залежало  від  волі  попа.

     Селом  управляв  священик  і  староста  із  своїми  підручними  десятниками  і  понятий. Сільська  влада  оберігала  і  відстоювала  інтереси  заможних  селян.

     В  1917 році  у  селі  був  бунт, який  придушили, а  заколотника  Баланд юка  Олексія  відправили  в  Ізяславську  тюрму. До  села  поверталися  із  війни  чоловіки, які  розповідали  про  події  в  Петрограді,  Москві .Селяни збирались в хаті фронтовика першої  світової  війни  Миколюка  Мусія  Андрійовича, слухали  його  розповіді, мріяли  про  поділ  панської  та  попівської  землі.

     Із  встановленням  більшовицької  влади  у  1918  році  в  Щаснівці  організовується  комітет  незалежних  селян  у  складі:  Миколюка  М.А, Філюка  П.Я., Джерелейка  М.І.. Саме  цей  комітет  „незаможників” організував  перерозподіл  землі  між  селянами, організовував  навчання  сільської  дітвори  в  конфіскованому  попівському  будинку.

     Протягом  двох  років  1918-1920  селом  проходили  різні  військові  угруповування. Тут  були  денікінці, гетьманці, петлюрівці  та  ін.. Жителі  села  втікали  і  вливалися  в  ряди  червоної  гвардії  та  червоних  партизан, які  були  в  Антонінах, Вінниці, Проскурові. В  червоній  гвардії  були: Ковальчук  Семен  Антонович, Трачук  Мусій  Мусійович, Миколюк  Дем”ян  Миколайович.

     В  червоних  партизанах  приймали  участь: Миколюк  Микола  Карпович, Кравець  Макар  Федорович, Окопник  Степан  Сергійович, Дмитрук  Оксентій  Іванович.

     З  1920-1922 років  у  селі  господарювали  поляки.

     В  1922 році  село  Щаснівка  відійшло до  Радянської  України, а  кордон  став  проходити  по  лівому  березі  річки  Збруч.

     В  1923  році  була  створена  комсомольська  ячейка  до  якої  входили: Ковальчук  М.М., Миколюк  Д.М., Шевчук  Д.С.. Ковальчук  М.М. був  комсоргом. Комсомольська  організація  приймала  участь  в  організації  колгоспів.

     До  1929  року  вся  земля  належала  селянам. Люди  залежно  від  соціального  стану  були  поділені  на  бідняків  , середняків  і  заможних. Біднякам  давали  наділ  землі  ближче  до  села. Середнякам  і  заможнім  надавалася  краща  земля. В  цьому  році  почав  організовуватися  колгосп. Першими членами  колгоспу  були  Миколюк  М.А.,Мудрак  В.Г., Морозюк Г., Ліщук  Л.І.. Головою  колгоспу  односельчани  обрали  Миколюка  Мусія  Андрійовича. Колгосп  мав  назву  „ Червоний  прикордонник „.

     У  1929 році  в  селі  Щаснівка  утворилася  сільська  рада. Головою  було  обрано  Миколка  Філімона  Івановича.

     Трагічні  події  1932-1933 років  не  минули  і  село  Щаснівку. За  даними  старожилів  від  голоду  померла  не  велика  кількість  людей  (  більше  10  чоловік ).

     В  1933 році  громада  села  організувала  другий  колгосп, який  мав  назву „ Ударник ”.

     Колективізація  на  селі  завершилася  у  1935 році.

     В  1933 році  зруйновано  дерев’яну  церкву, хреста  з  якої  скинули  Трачук  Мусій  Мусійович  і  Марчук  Павло. Дерев’яні  конструкції  церкви  використали  на  будівництво  школи, яку  пустили  в  дію  у  1934 році.        

     В  1937  році  навчалося  320  учнів, працювало  7  вчителів.

     2  липня  1941  року  евакуювалася  погранична  застава, яка  ще  стояла  по  річці  Збруч, а  3  липня  1941  року  в  село  ввійшли  німці. Старостами  на  селі  німці  призначили  Борсука  Якова, Овчарука  Григорія.  

     За  час  господарювання  німці  вбили  директора  школи  і  його  дружину, розстріляли: Яніщука  А.І., Фурмана  І.П., Ковальчука  С.А., Писарчука  П.П., Писарчука  М.О., Окопнюка  Я.А., Наливайчука  Ю.С.. Гонили  населення  копати  окопи  за  десять  кілометрів  від  села, кілька  разів  організовували  відправку  до  Німеччини  молодь.

     5 березня  Щаснівку  було  звільнено  від  німецько-фашистських  загарбників. Почалася  мобілізація  населення  на  фронт. 119  односельчан  не  повернулися    до  своїх  сімей. Тільки  в  західних  областях  загинуло  24  односельчан ( Тернопільська, Львівська, Волинська  області ).

     В  1944 році  смертоносна  машина  війни  за  квітень-серпень  забрала  життя  ще  82  односельчан.

     Основний  тягар  після  війни  ліг  на  плечі  жінок, дітей, які  сіяли, орали, відроджували  господарство.

     Державні  позики  дали  змогу  придбати  господарству  худобу, с/г інвентар. Грошові  прибутки  із  1944  по  1950 роки  становили  15-18 тис. крб... Значне  піднесення  села  припадає  на  60-70 роки.

     Із  1944 по 1959роки  сільська  рада  знаходилася  в  селі  Щаснівка, керівниками  якої  обиралися: Козак  Максим – 1946 р., Федючок  Григорій  Дем’янович – 1946 р., Маховський  Юрій  В. – 1947 р., Трачук  Іван  Прокопович – 1948; 1951-1953 роки, Петлюк  Федір Власович – 1949 р., Ковальчук  Микита  М. – 1950 р., 1953 р., Вдовиченко  Федір К. – 1951 р., Ліщук  Олексій  Фомич – 1953 – 1956 роки, Мельничук  Олексій  Прокопович – 1956-1958 роки, Трачук  Олександр  Якович – 1958-1959 роки.

     Із  1960  по  квітень  1976  років  село  Щаснівка  відносилося  до  Авратинської  сільської  ради.

     В  1964  році  відповідно  до  адміністративно  територіальних  змін  село Щаснівка, яке  відносилося  до  Базалійського  району  віднесено  до  Волочиського  району.

    16  квітня  1976року  утворився  представницький  орган  місцевого  самоврядування – Щаснівська  сільська  Рада. Головою  якої  обрали  Дячук  Тетяну  Миколаївну, яка  пропрацювала  на  цій  посаді  до  квітня  1980 року, а  депутатський  склад  становив  35  чоловік. Коваль  Роза  Іванівна – 1980-1981 р., Філюк  Микола  Андрійович – 1981-1985 роки, Дячук  Григорій  Миколайович  працює  головою  сільської  ради  із  квітня  по  грудень  1985 року, Джерелейко  Олексій  Макарович 1986-1998 роки, Топоренко  Зінаїда  Трифонівна -1998-2002 роки,

     1956 році  побудовано  будинок  культури, 1960 році  побудовано  будинок  торгівлі.

     Із  1980 року  Щаснівська  сільська  рада – рада  народних  депутатів Волочиського  району  Хмельницької  області.

     Із  2002 року  на  посаді  сільського  голови  працює  Мудрак  Павло  Іванович. За  цей  час  проводиться  капітальний  ремонт  доріг  протяжністю  2,5 км. із  твердим  покриттям.

     1  вересня  2004 року  відкрито  в  с. Щаснівка  новозбудовану  двоповерхову  школу  1 – 11 ступенів  з  великими  і  просторими  класами, світлими  коридорами. 1  вересня  2006 року  школа    отримує  статус  1 – 111 ступенів.

     1  серпня  2006  року  відкрито  дитячий  садочок  на  40  місць. Проводиться  реконструкція  опалення  ФПу  із  твердого  палива  на  водяне. Пам”ятним  знаком  вшановуються  жителі, які  постраждали  внаслідок  голодомору  і  репресій. У  2004 році  проводиться  вулична  газифікація  по  селу,  через  економічні  негаразди  залишається  не  підведеним  підвідний  газопровід.

    Депутатський  склад  сільської  ради  очолюваний  Мудраком П.І. нараховує  15  чоловік: Перець  О.С., Ковбасюк  О.Д., Джерелейко  А.М., Ґудзь  І.М., Зюзінов  І.М., Когут  О.А., Дячук  Т.М., Мудрак  В.С., Дячук  Г.О., Писарчук  К.М., Буцик  В.З., Писарчук  Л.О., Овчарук  О.М., Гетманчук  І.Т., Кравець  О.І..

    Директорами  школи  в  післявоєнний період  і  до  сьогодні  працювали:  Романюк  Василина  Іванівна, Романюк  Антін  Михайлович, Ратушняк  Петро  Миколайович, Лобунцова  Євгена  Миколаївна, Вожак  Людмила  Григорівна, Зінчук  Олександр  Васильович, Філюк  Світлана  Василівна – в.о. директора, Безушко  Олександр  Іванович, Коваль  Фросина  Сергіївна. Вже  п’ять  років  директором  школи  працює  Жмурко  Мар’яна  Павлівна.

    До  1988 року  слідкував  за  здоров’ям  жителів  села  фельдшер  Пукас  Станіслав  Людвігович. Із  1988  по  1993 роки  фельдшером  працює  Сава  Наталія  Олексіївна. Після  1993 року  до  рідного  села  повертається,  після  закінчення  медичного  училища,  Коваль  Галина  Олексіївна.

    З  1953 року  по  1997 рік  культуру  в  селі  незмінно  очолював  Джерелейко  Олексій  Омелянович. Організовано  хор  механізаторів, які  неодноразово  виступали  на  сценах  району  і  області. За  талант, організаторські  здібності, працелюбство  удостоєний  державних  нагород.

   За  високу  трудову  діяльність  по  збору  зернових  комбайнер  Друзь  Євген  Матвійович  нагороджений  орденом  Трудової  Слави

111  ст., був  депутатом  сільської  ради  4 скликань.

   Депутат  Волочиської  районної  Ради  3-х  скликань  Зюзінов  Іван  Михайлович  пропрацював  35 років  механізатором  місцевого  господарства  “ Збруч “. За  значні  досягнення  у  виробництві  нагороджений  грамотами  і  значком  “ Ударник  десятої  п”ятирічки”.

    Вчитель  Щаснівської  школи  Крючко  Марія  Василівна – відмінник  народної  освіти, старший  вчитель. Безмінно  пропрацювала  у  школі  45 років.

    Неодноразово  нагороджена  за  роботу  грамотами  району  і  області  директор  СБК  Ґудзь  Ірина  Миколаївна, яка  після  закінчення  Кам’янець-Подільського  училища  прийшла  працювати  у  рідне  село. Грамотами  району  нагороджено  завідуючу  ФПу  Дячук  Галину  Олексіївну.

    Керівниками  господарства  після  війни  стають: Стриженко,  Панич, Бондар, Джусь В.М., Скиба  О.П., Наливайчук О.О., Пастушенко  М.І..

    Після  реформ  колгосп  „Збруч” 15  січня  2000 року  переходить  в  ЗАТ АПО „Волочиське”, керівник  Пастушенко М.І., генеральний  директор  Колодій  В.В..

    У  2002 році  землі  колгоспу  розпайовуються ( 588 земельних  паїв ), виділяють  землі  резерву  і  запасу, створюється  чотири  фермерських  господарств,  керівниками  яких  є: Пастушенко  М.І., Головко  О.П., Вожак  Г.В., Олійник О.В..

    20 листопада  2003 року ЗАТ АПО „ Волочиське” було  переіменоване  в  СВК „Щасновецьке”, голова  Наливайчук  О.О..

    7 жовтня  2004 року  СВК „Щасновецьке”  переходить  в  ТОВ „Волочиськ-Агро”, виконуючий  директор  Наливайчук  О.О.

    Обслуговують  населення  продуктами  харчування  і  промтоварами   підприємці: Чухрай  Р.С.,Пастушенко М.І., Вожак  Л.Г..

    В  1961 році  населення  села  Щаснівка  становило  1660 чоловік, 470 дворів. На  01.01.2015 року  населення  становить  709 чоловік,  230дворів.

    Як  би  не  було  важко  виживати, але  віра  жителів  не  покидає, що  всі  ці  труднощі  тимчасові.